Шість країн Тихоокеанського регіону мають високий ризик боргової кризи, частково через державні витрати на боротьбу з кризою на тлі пандемії COVID-19.

Про це йдеться у звіті Світового банку, опублікованому в четвер, пише Reuters.

У звіті йдеться про необхідність фіскальної консолідації в Кірибаті, Маршаллових Островах, Федеративних Штатах Мікронезії, Самоа, Тонга і Тувалу, оскільки ці країни не мають внутрішніх боргових ринків і доступу до міжнародних ринків капіталу.

Серед інших країн регіону Вануату має середній рівень ризику, в той час як борг Палау та Науру є стійким, зазначається у звіті.

“Хоча рівень державного боргу як частка ВВП залишається помірним у більшості країн регіону, економічна географія та нестабільна база доходів означають, що ризики боргової кризи залишаються високими”, – йдеться у звіті.

З 2019 року борги в регіоні різко зросли, оскільки залежні від туризму економіки постраждали від закриття кордонів через COVID, торгівля постраждала від логістичних проблем, а погодні явища завдали шкоди. Минулого місяця Світовий банк заявив, що Фіджі також має вжити термінових заходів для зменшення свого боргового тягаря.

Директор Світового банку у справах Папуа-Нової Гвінеї та Тихоокеанського регіону Стівен Ндегва, заявив, що скорочення боргу, збільшення доходів та підвищення якості державних витрат є критично важливими сферами для країн Тихоокеанського регіону.

У звіті зазначається, що постійний доступ до грантів відповідно до допандемічних тенденцій також має важливе значення для пошуку проєктів капітальних інвестицій для забезпечення сталого розвитку та стійкості до зміни клімату.

У звіті рекомендується, щоб поряд з більш ефективним витрачанням коштів уряди країн Тихоокеанського регіону приділяли першочергову увагу поліпшенню збору податків, щоб забезпечити справедливий внесок громадян і бізнесу в економіку регіону.

Також у документі йдеться про те, що країни Тихоокеанського регіону повинні виділяти більше коштів на заходи соціальної допомоги та захисту.

“Ці інвестиції допоможуть зменшити бідність і нерівність, а також підтримати громади у важкі часи, в тому числі після кліматичних катастроф або великих економічних потрясінь, таких як пандемія COVID-19 і нещодавні стихійні лиха в Тонга і Вануату”, – йдеться в доповіді.